lesadko: (ноти)
[personal profile] lesadko
Як завжди відкрили свій театральний сезон у Київській філармонії разом з улюбленим диригентом М.Дядюрою.

Вже стає традицією, що я про це пишу. Перш за все, пишу собі для пам'яті, бо люблю повертатись та переслуховувати все, що вибирає для своїх концертів маестро, а по-друге, щоб розповісти-популяризувати це ім'я - Микола Дядюра - головний диригент Національної філармонії України.

Кожного разу я диву дивуюсь, ну як же нам з ним пощастило! Ну такі цікаві програми він уміє підбирати, ну такий гарний смак прививає київській публиці, що думаю, не кожне місто може похвалитись таким прекрасним головним диригентом!

На кожному концерті в програмі неодмінно присутнє щось таке знайоме-презнайоме аж до мурахів по спині, і обов'язково щось нове-пренове (принаймні для мене), що потім стає особистим відкриттям і переростає у ще більш улюбленіше, ніж оте знайоме-презнайоме.

На цей раз був вечір оперної музики з солістами Київської опери Тарасом Штондою та Суссаною Чахоян. Програма була ну дУже насиченою та цікавою, заютюбити тут все не зможу - тільки саме най-найцікавіше і тільки оркестрове, тож арій не буде (все-таки арії треба слухати в залі, а не на компі). Скажу тільки, що обидва солісти мені сподобались, і для себе вирішила, що йти на них в оперу можна сміливо - мій вибагливий смак на виконання вони не підведуть!

Перше відділення було присвячене європейській опері, і відкрив концерт Россіні казковою танцювальною музикою, неперевершеною за своєю мелодійністю.

Дж.Россіні. Увертюра до опери "Подорож до Реймсу":




Я знайшла на ютубі дві версії увертюри - одну скорочену, проте з диригентом, який значно оживляє музичну картинку (правда ж?), і повну версію, як ми слухали на концерті - вона мені більш подобається.

Насправді, увертюри у опери немає, а те, що зветься в даному випадку увертюрою, є сюїтою, складеною з танців до іншої опери. Історія самої опери " Подорож до Реймсу" цікава та непроста. Россіні написав її до коронації чергового французького короля Генріха X. Опера прославляла нового короля відверто та занадто, і публіка сприйняла її спримано. А коли новина події притупилася, театр зняв виставу. Тоді Россіні забрав клавіри і частково переробивши музику, використав її в іншій опері (а ми тепер слухаємо як увертюру до цієї).

Про "Подорож до Реймсу" спочатку забули, потім думали, що загубили, і тільки 30 років тому випадково знайшли в одній італійській бібліотеці ноти, які нагадували першоджерело, відреставрували їх і... все одно постанов у світі майже не було, бо виявилось, що партії занадто складні, а сама вистава вимагає численного складу віртуозних виконавців, що для будь-якого оперного театру проблематично.

Опера "Подорож до Реймсу" - надзвичайно віртуозна та мелодійна, має цікавий сюжет, але дуже рідкісна у постановах. Я б хотіла її послухати повністю, але щастям вже є те, що вдалося почути у живому виконанні хоч увертюру, і то тільки завдяки улюбленому диригенту, бо любить він нас балувати:))

Продовжили перше відділення арії з опер Россіні, Верді, Гуно та Вагнера. Запам'ятався Вагнер з оперою "Парсіфаль" - остання опера композитора. Оркестр та солісти виконували уривок, де звучала мелодія, до якої, за словами самого Вагнера, "він йшов усе життя". Такої глибокої філософії у музиці я ще не чула...

А занотую сюди інший уривок з опери Гуно "Фауст" - надзвичайно видатну та відому музику балетних сцен "Вальпурієва ніч". Ця музика стала такою популярною, що, навіть, відділилась від опери у самостійну коротку балетну виставу "Вальпургієва ніч" - знайшла на ютубі у виконанні моєї улюбленої Катерини Максимової.

Ш.Гуно. Музика до балетних сцен опери "Фауст":


Друге відделення повністю було присвячене російським композиторам: Глінка, Римський-Корсаков,
Рахманінов, Стравінський. Я була страшенно задоволена, бо з музичної школи багато чого з улюбленого так і не чула в живому виконанні, наприклад, трагічну арію Івана Сусаніна з однойменної глінковської опери, або надзвичайно ніжну арію Снігуроньки з однойменної опери Римського-Корсакова, та й пристрасного рахманіновського Алеко з однойменної опери я теж ніколи наживо не чула. Остання арія стала тріумфом нашого баса Тараса Штонди та викликала нечувані для Києва овації.

Завершити звіт про чудовий концерт хочу музикою, що відкривала в той вечір друге відділення, музикою відомою абсолютно кожному, хто дивився радянське телебачення, або тепер дивиться російське, особливо новорічні програми, тому що ця урочиста музика раніше (думаю і зараз теж) розпочинала КОЖНИЙ Новий рік. Це -

Глінка. Увертюра до опери "Руслан і Людміла":




Публіка в нашій філармонії поступово змінюється - такої кількості іноземців я раніше не помічала на концертах: німці, італійці, французи... А наших стає все менш, молоді майже не було... Треба казати, що зал був переповнений?

Хто захоче передивитись концерт по телебаченню, тих прошу на канал "Культура", - саме він знімав повну телеверсію концерту (перепитала навмисно, щоб знати).
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

lesadko: (Default)
lesadko

February 2013

S M T W T F S
      12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 26th, 2017 05:33 am
Powered by Dreamwidth Studios