lesadko: (казкарка)
[personal profile] lesadko
Шедевральна відпустка у Литві:

Санаторій "Егле" - Друскінінкай - Дзукія



А зараз, малята, розповім я вам казочку про ЕГЛЕ - КОРОЛЕВУ ВУЖІВ.
* * *
Колись давно-давно жили собі дід та баба. Мали вони дванадцять синів і три дочки. Найменшу з них звали Егле (Ялина).
Якось улітку три сестри пішли купатися. Викупались, вийшли вони на берег і стали одягатися. Дивиться найменша сестра — аж у рукав її сорочки вуж заліз. Що робити?


Я трохи скоротила казочку, а якщо хтось захоче, дітки, почитати її повністю, то тисніть сюди і потрапите на сторінку відомих литовських казок. Продовжимо далі:

Схопила найстарша сестра палицю й хотіла його вигнати. А вуж обернувся до найменшої сестри й мовить людським голосом:
- Обіцяй, Егле, що за мене заміж вийдеш, то я й сам по-доброму вилізу!
Заплакала Егле: ну, як так за вужа заміж іти! Потім сердито відказала йому:
- Поверни мені сорочку та й іди собі, відкіля прийшов!
А вуж їй знову каже:
- Обіцяй, що вийдеш за мене заміж, то сам із сорочки вилізу.
Мусила Егле пообіцяти, що вийде за вужа заміж.

Через три дні сила-силенна вужів приповзла на подвір'я до батьків нашої Егле свататись. Як не хотіли віддавати найменшу, найкращу свою доньку батьки, що тільки вони не придумували і як не обдурювали тих вужів, але врешті-решт вужі розлютилися так, що настрахали усіх родичів, тож батьки поплакали, потужили та й мусили віддати доньку.

А коли Егле з вужами прийшла до моря, то побачила там гарного-прегарного парубка. Він і був тим, що заліз до неї у рукав сорочки. Звали його Жільвінас (Вуж). І був він король усіх вужів. Звісно, Егле відразу закохалась і покірно пішла за ним прямо під море у його вужівське королівство. Три тижні у пишних палацах гуляли весілля, а потім зажила Егле з коханим чоловіком так щасливо, що навіть забула про свою батьківщину.

Минуло дев'ять років. У Егле та Жільвінаса народилось три сини Ажуолос (Дуб), Уосіс (Ясень) і Бяржас (Береза) й одна дочка, найменша, Дребуле (Осика). Якось, одягаючись, старший син запитав у матері, де живуть її батьки, і попросив провідати їх. Чоловік Егле й чути, навіть, про це не хотів, і як не просила вона його, ніяк не зголошувався, різні перерони чинив, завдання нездійсненні ставив, але Егле через все пройшла, і врешті-решт Жільвінас підкорився долі, переправив її з дітьми через море та й відпустив додому до батьків та братів-сестер. Проте наказав гостювати лише дев'ять днів, а коли повертатись, то погукати його на березі моря особливим покликом, який нікому не видавати.

Дісталась Егле з дітьми на батьківщину, і там настала така радість для усіх, що й не сказати.
Коли дізнались батьки, брати і сестри, що недовго будуть гостювати їхні рідні, стали вони думати й гадати, як би так зробити, щоб Егле більше не вернулася до вужів. Та й порішили випитати у дітей, як їхня мати, коли до моря прийде, кликатиме батька. Та скільки не допитувались вони у старшого, середнього та молодшого синів Егле, скільки не шмагали їх різками, але випитати так і не зуміли. Нарешті виманили в гай наймолодшу дочку Осику. Та спочатку теж казала, що нічого не знає. Та як побачила, що з-під поли різка стирчить, одразу все й розповіла. Тоді дванадцятеро братів узяли в руки коси й подалися до моря, покликали вужа таємним покликом. Тільки-но Жільвінас виплив на берег - схопили його брати й зарубали. Повернулися додому й Егле нічогісінько не сказали.

Минуло вже й дев'ять днів. Попрощалась Егле зі всією ріднею, сусідами та й рушила до моря.
Стала на березі гукати свого чоловіка. Гойднулося, завирувало море до самого дна. Бачить Егле - пливе, погойдується на хвилях... піна кривава. І тут почула вона голос свого чоловіка:
- Дванадцятеро твоїх братів косами мене порубали, а розповіла їм, як мене з моря викликати, наша найдорожча донька!

Заплакала Егле, затужила, а потім повернулася до дітей і наказала доньці, що перед дядьками тремтіла й зрадила батька свого, стати осикою слабкою, а синам - стати деревами твердими та міцними, сама ж вона перетворилась на ялинку.


І повелися з тієї пори на землі ялина, дуб, ясен, береза і осика. Зажуреною вдовою схиляє ялина своє гілля додолу. Тільки-но війне найтихіший вітер - тремтить, мов від страху, у осики дрібне листячко. А у дуба, клена та берези стволи міцні, як серце вірної людини. А чому то так, тільки той знає, хто чув від дідів-прадідів про бідну Егле та її дітей.
* * *
Я знала цю історію ще з дитинства, забула тільки трохи. І почула її знову під час подорожі лісовою Дзукією - краєм на півдні Литви, що розкинув свої казкові ліси та озера навколо Друскінінкая.

Розповідали нам її в незвичайному парку, про який чує кожний, хто приїжджає в Друскінінкай, - в парку дерев'яної скульптури А.Чеснуліса, біля величезного панно, де вирізьблені герої казки про Егле та Жільвінаса - дуб, ясень, ялина, береза та осика:





Литовський скульптор Антанас Чеснуліс створив у своїй власній садибі оригінальний парк, де може погуляти кожний. На пагорбах та на березі річки, серед дерев та кущів міститься експозиція його дерев'яних скульптур, що створювалась на протязі тридцяти років. Він фактично живе поряд з виставкою власних робіт.

Скульптури настільки гармонійно вписуються в навколишню природу, що виникає відчуття особливого казкового світу, створеного талантом Художника. Так-так, саме з великої літери.

Гуляти таким парком - справжня насолода. Тут на кожному кроці можна зустріти щось цікаве: від прикольних дерев'яних прикрас до несподіванних інженерних та дизайнерських рішеннь. Там стільки всього, що можна годинами блукати та роздивлятись. Ну і фотографувати, звичайно ж. Всього, що ми назнімали, не покажу, щоб не перевантажувати звіт, але й покажу чимало.

Парк скульптур та відпочинку А. Чеснуліса розташований за 3 км від Друскінінкая в невеличкому селі Науясодес (Naujasodės), на березі затишної річки Ратнічеле (Ratnyčėlės). Ми потрапили туди з екскурсією, огранізованною для відпочиваючих нашого санаторію "Егле".

Вхід до садиби прикрашає вітряк, створенним власними руками хазяїна.
Всередині чотири поверхи виставкових залів для авторських робіт А.Чеснуліса



За вітряком вздовж доріжки, що веде до річки, тягнеться унікальна стіна.
Там в кам'яних нішах зберігаються фігурки зажурливого Христа. Роботи майстрів з усієї Литви.
Вражає ця символічна стіна. Коли їх багато, різних і таких сумних-пресумних, хочеться хоч чимось їх розрадити.
Не знаю. Якась вона дуже добра та стіна.



Колодязь. Цікаве інженерне рішення: смикаєш на мотузочку, і з дерев'яного глечика тече водичка:



Таких симпатичніх фігурок, що причаїлися в несподіванних місцях, всюди повно.
І щоб помітити їх всі, подорож по парку перетворюється на цікавий квест:



Мальовнича річечка омиває садибу скульптора. І тут не без сюрпризу. І теж дуже по-доброму:



Дідусь в дерев'яній будці тримає фото гігантського дерева.
Це сосна, яку знайшли в Дзукії та подарували скульптору прихильники його таланту:



Що тільки він не витворив з тієї сосни.
Наприклад, такі ніші-будочки, де під дахом містяться авторські скульптури:



Або таку декоративна огорожу для парку:



Інша тема - лавочки. Ми, як любителі лавочок, не прийшли повз ось такий цікавий авторський експонат.
Уявляю, як комфортно тут можна розміститись з друзями для неспішних бесід в холодочку над річкою, що тече внизу:



А як вам таке рішення для альтанки?
І поїсти можна, і від негоди сховатись, і поспілкуватись з друзями, і помилуватись на казковий світ навкруги.
А? Мені дуже подобається!



Повернемось до скульптур. Як такого велетня взагалі можна вирізати з дерева?
Та ще й важелезну камінюку туди затаскати:



Популярна тема самогонників. В Литві заборонено виготовляти самогін.
Розказували нам, що декілька років тому розкрили підпільну трубу,
що була зарита під литовсько-білоруським кордоном і по якій переганяли
самогін з Білорусі у Литву. Це якраз було десь тут недалеко від цих місць.
Як ідейка для контрабанди? :))



Деякі скульптури є складними інженерними механізмами. Наприклад, Св.Георгій, що долає змія.
Я не уявляю, як можна на зеленій галявині таке зробити, але якимсь чином датчики розпізнають,
що ви наближаєтесь, і змій починає вивергати вогонь та ходити ходуном під Св.Георгієм:



А парочка всередині альтанки при вашому наближенні затанцює під народну литовську музику.
Ну, і доказ популярності Жільвінаса (Вужа), героя литовського народного епосу, -
це його присутність тут, як і в багатьох інших литовських парках та скверах:



Навколо ставка взагалі дуже цікаво. Тут розмістились "дерев'яні ілюстрації"
до відомих литовських спектаклів та літературних творів:



Покажу одну з них трохи блище. Здається, йде серйозна розмова,
і у Всевишнього не завжди є відповіді на питання простих селян:



Гуляючи парком, ми зустріли хазяїна за роботою:



Він з нами поспілкувався, показав свої книжки та буклети.
І поки всі щось купували, я бігом сфоткала, що він там таке випилював з дерева -
виявляється, чергового зажуреного Христа:



Наприкінці, покажу будинок, де живе Антанас Чеснуліс з родиною.
У нього троє дітей, двоє синів і донька. Всі навчаються у Вільнюсі.






















Садиба скульптора дуже гостинна. Є окремий будиночок для гостей. Тут часто збираються митці та друзі з усієї країни. Нє, а чого не приїжджати в таку казку? Я б сама з задоволенням там погостювала:)

З такими думками ми і залишали цю незвичайну садибу незвичайного Майстра, що так любить та розуміє Дерево. І, і схоже, що воно йому платить тим же.

Поїхали далі знайомитись з Дзукійським краєм. Наступна цікавинка - етнографічні села 17-18 ст.

Коли ми вперше їхали з Вільнюса до Друскінінкая, я ще здалеку помітила, що тутешні села повні чорних дерев'яних хат. Була цим вражена, тому що відразу пригадалась мені російська глушина, і я подумала: "Невже Литва така ж бідна?".

Аж поки ми не проїхались з екскурсією, то навіть і не здогадувались, що ті всі села є етнографічними, тобто всі хати в них і, навіть, сараї збережені для історії у первинному вигляді, і звичайно, що вони є дерев'яними, тому що лісовий народ, що споконвіку жив тут серед величних дерев, ні з чого іншого не міг будувати свої помешкання. Проте, якщо придивитись, то всі споруди добре відремонтовані, адже села ті живі та населені людьми.

Зараз в Литві продається багато садиб через масову еміграцію литовців у країни ЄС. Проте садиби в етнографічних селах продаються тільки за умов, що ні хати, ні сараї не будуть ні пофарбовані, ні перебудовані, а тільки відремонтовані, якщо треба. Дуже схожий закон є і в Англії, але він стосується старовинних будинків у містах. А ось, щоб були збережені та законсервовані, проте населені людьми, цілі села - такого я ще не чула! Молодці - бережуть свою етнічну культуру!

Такий характерний вигляд має литовсько-дзукійська садиба в етнографічному селі:




Ми проїхались тільки одним таким селом з поетичною назвою Švendubrė (Швяндубре), в якому збережений, навіть, старовинний план вулиць.

Недалеко від Швяндубре містяться відомі пам'ятки природи Дзукії, такі як Долина Райгардо (Raigardo slėnis) та Чортів камінь. Нас, у яких вдома стільки незрівнянних долин та дивних каменів, вони не вразили, але для дзукійців така велика долина раптом серед суцільного лісу - то є диво-дивне, і велика гордість, і джерело натхнення для митців. Отже, показую:




Могили та пам'ятники, що часто зустрічаються в дзукійських лісах, - то шана пам'яті "лісових братів" -
партизан-повтанців проти радянської окупації, яку була розпочато в 1940 році за Пактом Молотова-Ріббентропа.





В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії повстанський рух "Лісові брати" характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні (УПА), Західній Білорусі (БКА), Польщі та Румунії. У Литві партизанський опір був найсильнішим серед країн Прибалтики. Окремі регіони контролювалися повстанцями аж до 1952 року, про що вказано на пам'ятнику.

Ну все, трохи поїздили, - і годі. Час вечеряти! Прекрасні гостинні дзукійці запросили нас на вечерю до своєї садиби:






Подружжя придбало декілька років тому цю садибу-хутір площею в 5 гектарів, з яких 2 гектари землі і 3 гектари лісу. Господарства, як такого, вони не ведуть, мають тільки невеличкий город. В садибі два будинки: один - хазяйський, другий - гостьовий. Живуть господарі тим, що здають в оренду один з будинків, і ще займаються туризмом. Нам було дуже цікаво познайомитись з їхнім побутом та культурою.

Як бачимо, обійстя дуже затишне:



Будиночок для гостей - аутентичний. В той час він чекав родину з Польщі,
що планувала 2 тижні відпочивати серед прекрасної природи:



Гарненький ґанок:



Господарі - дуже цікаві люди.
Вони колекціонують багато речей, наприклад, старі іструменти:



Такий стіл нам приготували для вечері (праворуч знизу - колекція незвичайних "магнітних" каменів):



А так вечеря їде до столу:



Галявина біля вогнища.
На передному плані - крісла, зложені з магнітних каменів, які господарі провезли з Норвегії:



Чудодійна "енергетична" спіраль. Теж з магнітних каменів.
Я, звичайно ж, спробувала і на кріслах посидіти, і по спіралі пройтись до середини,
але нічого не відчула. Мабуть, я ще не заслуговую на просвітлення:)



Покажу господаря блище. Це він нам готує чай з цілющих трав:



І поки всі пригощались, ми прогулялись на хазяйський лук до невеличкого ставка,
де господарі облагодили затишне місце для відпочинку:



І в такому казковому вагончику, позолоченому променями сонця, що заходить,
ми зняли дзукійський варіант нашої "Лавочки" на фоні густого чарівного лісу:















Ну що, дітки, сподобалась вам моя казочка? А розповідь про надзвичайний край, що зветься таким гарним словом Дзукія? Можливо, хтось чув іншу назву - Даунава? Але то було колись, тепер лісовий південний схід Литви називають не інакше, як Дзукія. Від слово "дзукати" - така говірка у добрих та привітних мешканців краю.

Ну, дякую за увагу, на сьогодні - все!
Ой, не так: тут і казочці - кінець, а хто слухав читав все від самого початку до кінця - мо-ло-дець! :))

Наступного разу розповім про Тракайський замок та фестиваль середньовіччя, що проходить там в серпні...

Date: 2012-09-05 02:17 pm (UTC)
From: [identity profile] dom3d.livejournal.com
Да, Елена. Сказочная атмосфера.

Date: 2012-09-05 02:34 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
рада, що тобі, Саша, вона сподобалась теж.

Date: 2012-09-05 03:59 pm (UTC)
From: [identity profile] itro.livejournal.com
Вражаюча атмосфера! Спокій та умиротворення навкруги, принаймні, я це так сприйняла. Як нам цього не вистачає!

Date: 2012-09-05 04:12 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
так, все вірно! дійсно атмосфера казкова. Ми так душевно там відпочили, саме через те, що у нас такого немає!

Date: 2012-09-05 05:14 pm (UTC)
From: [identity profile] vivagor.livejournal.com
А вітряк, до речі, працює?

Date: 2012-09-05 07:10 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
ні, не працює. Там виставкові зали. А чого тебе зацікавив той вітряк?

Date: 2012-09-06 03:12 am (UTC)
From: [identity profile] vivagor.livejournal.com
Просто цікаво, то все є натуральним, що залишилося з давен чи декоративним-відреставрованим?

Date: 2012-09-06 04:20 am (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
я, навіть, і не знаю, Вікторе, як тобі відповісти. Мабуть, я дуже-дуже погано і незрозуміло все описала, коли ти такі питання ставиш. Конкретно про вітряк я написала, що його повністю побудував скульптор, хазяїн садиби, власними руками.

Буду думати, як виправити текст, щоб було більш зрозуміліше, де я пишу про етнографічні села, а де - ні.

Date: 2012-09-08 12:47 pm (UTC)
From: [identity profile] o-law.livejournal.com
Аффтар знову жжёт гостей! :)))
Не засмучуйтесь, світ став наскільки швидким і багатим на інформацію, що всі допитливі інколи страждають читанням по діагоналі!:( ;-р

Date: 2012-09-08 04:03 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
я ще досі, Олесю, під впливом твоїх слів у фейсбуці, тому скажу тут тільки, що ти черговий раз вразила мене своєю проникливістю. І міттєво все вірно зрозуміла і про мене, і про Віктора. Я теж грішна, і сама була на такому місці, і тоді аффтар дуже жорстко мене відхлестав за неуважне ставлення до його роботи, з тих пір я коменти пишу тільки якщо дуже уважно прочитаю текст. А Віктору я вдячна за те, що він, як письменник, інтуітивно відразу знайшов в моєму тексті недоліки та заплутанність, і направив мене все це виправити.
Edited Date: 2012-09-08 04:10 pm (UTC)

Date: 2012-09-09 08:42 am (UTC)
From: [identity profile] o-law.livejournal.com
...дедукція.. (шуткую*):)
та... всі бували... хочеться і передивитись все, і щось написати, і переробити. і на все не вистачає часу... то рано чи пізно приходиш до думки, що краще менше, та краще... і що де росслабишся, там тобі і дадуть "в глаз":))
і не відомо, що краще, промовчати, чи сказати, як є... хто розумний, той зрозуміє і сприйме. Вибачайте за "бла-бла-бла";)

Date: 2012-09-08 04:09 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
Дякую тобі за підтримку!:)) Я запам'ятаю твої слова і про Пінзеля, і про твого прадіда, що орлів вирізував, і про наші язичницькі дерев*яні скульптури... Так, треба світ дивитись, а про своє не забувати...

Date: 2012-09-09 08:49 am (UTC)
From: [identity profile] o-law.livejournal.com
;) :) :* *^_^* - завжди щиро Ваша! Ви все правильно робите, дивлячись на світ, краще розумієш себе... так що не моєму яйцю вчити ваше курчатко!;))

Date: 2012-09-06 09:17 am (UTC)
From: [identity profile] haidamac.livejournal.com
вау, суперові скульптури!
ну і місцина в цілому

Date: 2012-09-06 10:58 am (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
я дуже-дуже рада, що тобі сподобалось, навіть, у такому нашому ненайкращому фотовиконанні:) сподіваюсь, ми ще виправимось... коли-небудь))

Date: 2012-09-07 03:26 pm (UTC)
From: [identity profile] mandrivnic.livejournal.com
Дерев'яні скульптури чудові!Ті,що вирізають на черкаському фестивалі "Древляндія",ні в яке порівняння з ними не йдуть)
Дякую за цікавий пост!

Date: 2012-09-07 04:19 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
дуже дякую за відгук!
У черкащан, можливо, немає такої споконвічної практики в цьому ділі, як у лісових дзукійців, але ж мені подобається, що на Черкащині проводять стільки цікавих фестів! Щоправда, от фото з "Древляндії", здається, ще й не бачила. Може щось пропустила. Якщо так, то киньте посилання. Буду вдячна))

Date: 2012-09-07 04:21 pm (UTC)
From: [identity profile] mandrivnic.livejournal.com
Спробую пощукати)

Date: 2012-09-07 04:31 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
дякую)

Date: 2012-09-07 04:42 pm (UTC)
From: [identity profile] mandrivnic.livejournal.com
Ось,трохи знайшов.Це з фестів різних років.
http://www.rada.cherkassy.ua/ua/newsread.php?view=1871&s=1&s1=18
http://radutskiy.livejournal.com/35504.html
http://fotki.yandex.ru/users/tehnodrev/tags/%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C

Без сумніву,є серед них і пристойні роботи.Але загалом у черкаських фестивалів якийсь містечковий рівень.А останнім часом ще й криза жанру.Хоча дітям,мабуть,цікаво)

Date: 2012-09-07 04:59 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
О, дуже дякую! З задоволенням передивилась.
Так у них же умови не рівні з литовцями :-)) - їм треба скульптуру вирізати за 5 днів!
А в цьому році щось і не видно, щоб продовжили традицію.
Останнім часом кругом криза жанру, бо "покращення" ж...
А слоненятко 2010 року мені дуже сподобалось)

Date: 2012-09-07 11:52 pm (UTC)
From: [identity profile] 0dissea.livejournal.com
Так! Це дійсно казково!!! Дякую за задоволення, Лєночка!

Date: 2012-09-08 09:22 am (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
так приємно, Лєнуся, що тобі сподобалось - я старалась:))
Edited Date: 2012-09-08 09:22 am (UTC)

Date: 2012-09-08 01:07 pm (UTC)
From: [identity profile] o-law.livejournal.com
Таааак, тьотя Лєна, нам дуже сподобалась Ваша казоцька, хоцємо шцє!!!;)
Дуже багацько класних моментів, говорити не переговорити!!! І радує, що люди не лінуються берегти, а не тільки нашвидкоруч нове будувати! Це чудово!!!
... які краєвиди... ммм... огорожа, золота бесідка, криничка... краса...

Date: 2012-09-08 03:47 pm (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
Олесю - ти молодець! Гарна чемна дівчинка, прочитала усю казочку, я тобі за це цукерочку дам і наступного разу ще кращу казочку розповім!:)))
А зараз я піду у фейсбук, почитаю ще раз твій коментар, бо там багато чого дуже-дуже душевного написала, за що я тобі дуже-дуже вдячна!)

Ура!!!!:)))

Date: 2012-09-09 07:52 am (UTC)
From: [identity profile] o-law.livejournal.com
Дякую, тьотя Лєна, з радістю плочитаю всі ваші казочки!!!;)))
:*

Date: 2012-09-09 05:52 pm (UTC)
From: [identity profile] zamkovyi.livejournal.com
Дуже сподобалися скульптури!
А ще сподобалося правило не перебудовувати старі будинки!

Date: 2012-09-10 05:43 am (UTC)
From: [identity profile] lesadko.livejournal.com
так, скульптури дійсно гарні: на фоні масової литовської дерев'яної скульптури з'являються ось такі мега-майстри. Воно, мабуть, і закономірно)

Profile

lesadko: (Default)
lesadko

February 2013

S M T W T F S
      12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:51 pm
Powered by Dreamwidth Studios