lesadko: (автопортрет)
Що у мене зараз вдома є! Мімімімішечки, мої любі квіточки!

Діти поїхали в далекі краї і залишили нам свою кицю Машу. А у Маші підростають кошенятки, і ми їх доглядаємо. Коли всі кошенята знайдуть нові домівки, ми відправимо Машу до її господарів.
А поки що у нас вдома суцільний позитив!


Прошу знайомитись - Люся, Вася, Дуся. Ще є Кася,
але вона ну ніяк не хотіла фотографуватись в той день, так що вона буде представлена індивідуально.


+18... )
lesadko: (клоун)
Всіх своїх френдес Тетян вітаю з іменинами! )) І дарую найкраще виконання славнозвісної "SWAY", яке я тільки коли-небудь чула.

І це не Френк Сінантра, і не Дін Мартін, а молодий сучасний австрійський співак Маркус Хайдер.

Звичайно, це стилізація - пародія на Діна Мартіна, але яка фантастична талановита! Не можна очей від нього відірвати :-) І співає він краще, до речі!

Вражень додають використання у роліку оригінальних шумів та відеоряду - саме так зістрічали прихильниці Діна Мартіна у 60-х. Тоді було модно співати та курити на сцені, як це робив Жак Брель, але Мартін при цьому ще й пив:-)

Отже, enjoy, пані та панове!

lesadko: (любов)
Я не знаю, хто першим придумав, що високосний рік повинен бути нещасливим. Для мене все життя було навпаки. Може це тому, що я народилась в понеділок? :-) Що, між іншим, теж принесло мені неабияку вдачу:)

Для мене 2012 рік був не просто щасливим, а феєрично щасливим. Він як почався з бурхливого новорічно-сімейного карнавала, так ми його і провели - весело, неймовірно яскраво і дуже-дуже дружно.

Маючи дві автівки на всю нашу родину з 8 чоловік, ми комфортно подорожували Україною. А коли втомились їздити далеко, методично відкривали для себе у самому Києві чарівні куточки для відпочинку.

Проте найважливіше, що сталося в 2012, - це чудові пропозиції, які отримали наші діти. Вони відкривають для них неабиякі перспективи для нового життя. Ми, як батьки, звісно, цьому дуже-дуже раді.

І сьогодні, коли новорічні свята закінчуються, я хочу ще раз щиро побажати своїм дітям щастя та задоволення від того. А собі та всім нам - нового 2013-го року не менш вдалого та веселого, ніж був 2012-ий.

Щоправда, веселий він у мене був тільки на вихідні. Робочі будні видалися дуже й дуже напруженими - я не пам'ятаю, коли останнім часом нас так завантажували роботою. Не вистачало часу ні на вивчення мов, ні на написання звітів, ні на улюблене хобі, ні на жж, ні на спорт. Проте, наприкінці року від керівництва всі отримали винагороду та добрі слова. Нехай і в цьому році з роботою все буде гаразд. Амінь.
* * *
Це мабуть тільки я тут в жж одна залишилася, хто так пізно відбиває підсумки року. Не зробити цього я не можу - я хочу передати року, що настав, щасливу естафетну паличку від року, що минув. До того ж повертатись та згадувати приємне та радісне - це завжди так приємно та радісно :)

Найщасливіші моменти нашого 2012... )

Фантастичною кульмінацією 2012 року перед самим його завершенням став візит у каліфорнійську Кремнієву Долину. Всі, хто має відношення до програмування, повинні зрозуміти наш захват, - це як торкнутися до чогось Великого, і воно обов'язково розповсюдить на тебе своє сяйво :)))

Ми в Гуглі:



На завершення скажу, що повторити рік, який би був так насичений яскравими враженнями та здійсненнями мрій, буде важко. Проте я вірю, що й 2013 рік буде у всіх нас дуже щасливим. А напридумувати нових мрій - так це нам запросто:) Головне, не боятись їх реалізовувати. А для цього, це я вже знаю точно, треба їх дуже й дуже захотіти!
lesadko: (музикант)
Вирішила потроху перебиратись з фейсбуку назад сюди в жж. Особливо з музикою.

Взагалі-то, мені у фейсбуці дуже комфортно - там є всі близькі мені люди, там все дуже просто, динамічно, різнобічно, цікаво, актуально, і буває, навіть, дуже несподіванно.

Там рай для таких кволих, повільних та докладних, як я, - публікації можна робити зручно та блискавично швидко! І головне, там є обмеження на довжину тексту :-))

Але там є один недолік - там немає тегів. І тому все, що ти залишаєш на своїй сторінці, падає в безодню інтернетного космосу, і дістати його звідти можна тільки, якщо потанцювати з бубном. А я люблю повертатись до улюблених записів, особливо музичних, та переслуховувати іноді щось під настрій.

Тому все, що подобається, буду дублювати сюди. Потроху думаю перетягнути сюди всю свою віртуальну музичну колекцію.

Сьогодні - це моє ранкове відкриття - я такого ще не чула! Це настільки феєрично та заразливо, що думаю, стане моїм особистим хітом на вихідні:))





Всіх з п'ятницею!
Бажаю мати таку саму радість від життя, як у цієї білоруської жіночки Зої та її брата Валєри)
lesadko: (королева)
Святковий марафон вчора досяг свого піку. Відшуміло Різдво в нашій великій дружній родині - і можна нарешті спокійно посидіти в жж, почитати привітання друзів, самій привітати всіх, знайти час на підсумки та плани, які я зазвичай роблю на межі років.

Дорогі друзі! Я вибачаюсь, що не відповідала кожному особисто на новорічні та різдвяні привітання, хоч і читала їх всі - в цьому році ми влетіли у Новий рік буквально з протилежного кінця світу (не плутати з "кінцем світу", на який всі чекали), а точніше з протилежного боку Земної кулі, а саме з США, Каліфорнія, Сан-Франциско, куди ми літали відвідати давніх друзів, і повернулися 31 грудня.

І так закрутило нас у зміні часових поясів, сезонів, материків, країн, мов, оточення і т.п., що остаточна перебудова організьму відбувалася тільки ось вчора-сьогодні. І я відразу сюди, до жж:) Отже,

Вітаю всіх своїх дорогих друзів зі святами! Бажаю кожному провести наступний рік цікаво та позитивно, збалансовано в плані здоров'я, комфорту та взаємних стосунків з дорогими вам людьми, з можливостями задовільнити всі мрії та забаганки, і з філософським ставленням до життя, без якого в нашій країні просто не вижити!

І щоб підтримати та продовжити святковий настрій, хочу показати вам картинки з Сан-Франциско - як американці прикрашають свої будинки на Різдво. Це були наші перші враження від Сполучених Штатів, в яких ми були вперше, до того ж, ми вперше взагалі бачили, як Різдво святкують в іншій країні.

Тому я і хочу показати те, що раніше бачила лише у кіно :-) Друзі навмисно возили нас кілька вечорів підряд, щоб показати цілі квартали різдвяно-святкових ілюмінацій та декорацій біля власних будинків як в Сан-Франциско, так і в заможніх містечках навкруги.

Найгарніший будинок був помічений в самому Сан-Франциско, в гейському кварталі.
Відомий він тим, що власники прикращають його до всіх сезонних свят і ніколи не повторюються:


+14 )

Ще раз вітаю всіх зі Святами! Бажаю відчувати себе щасливими, незважаючи ні на що!

Тільки-но розповіли на роботі:
"Любий дідуню Морозе! Дай мені у наступному році нового президента, а цього забери собі в олені" :-))) Будьмо!
lesadko: (тайна)
Originally posted by [livejournal.com profile] kaysad at ОЧЕНЬ ПРОШУ ПОМОЧЬ!
ОЧЕНЬ НУЖНА ПОМОЩЬ!
Юра близкий друг нашей семьи, отец нашего крестника, маленького Вадимки. Я буду благодарна ПЕРЕПОСТУ и даже самой малой помощи...

https://www.facebook.com/smachnakniga614620_435407719847190_1876924605_o
Дорогие друзья!
"Нашей семье нужна ваша помощь. Мой муж, Романенко Юрий Владимирович 1981г.р., очень нуждается в дорогостоящем лечении.
В октябре 2011 года у Юры выявили злокачественную меланому кожи (рак кожи). Опухоль была удалена, но в июне 2012 года были обнаружены множественные метастазы в печени и значительное увеличение лимфатических узлов в подмышечной впадине. С того времени мы всеми силами пытаемся бороться против этой ужасной болезни. Юра прошел уже 8 курсов доро...
гостоящей химиотерапии, параллельно принимал лекарства народной медицины, побывал во всех ведущих клиниках, связанных с лечением рака в нашей стране. Но действие препаратов, которые он принимает, ослабевает. 07 декабря 2012г. метастазы дошли в мозг. С 10 декабря муж ложится на операцию в институт нейрохирургии в Киеве, по удалению метастазов в мозге. Сейчас в мире появился новый препарат Вемурафениб (Zelboraf) (http://www.zelboraf.net/), который помогает жить людям с таким заболеванием. К сожалению 1 пачка этого препарата, которой хватает на 7 дней, стоит 39 600грн. (http://pharmalad.com/goods/ZELBORAF.html ) На месяц таких пачек необходимо 4, а это уже 158400грн. Для очистки органов от метастазов необходимо пройти хотя-бы курс 6 месяцев. У нашей семьи нет таких средств. Я нахожусь в декретном отпуске с нашим сыном. Наши родители уже отдали все, что имели на лечение и отдают весь свой заработок нам. Без операций этого препарата муж не сможет долго продержаться.
Помогите, кто может, чем может. Если вы не доверяете передаче денежных средств, то мы, с огромной благодарностью, примем помощь в виде самих таблеток Вемурафениб (Zelboraf). Все собранные деньги будут потрачены, исключительно, на лечение. Я готова отчитаться за каждую потраченную копейку ваших денег. Спасите моего мужа, спасите отца моего ребенка.
Отвечу на все вопросы: Анна (жена) +380 99 6201656
Наши странички в Фейсбуке: я http://www.facebook.com/smachnakniga муж http://www.facebook.com/profile.php?id=100001981611628
Наши электронные адреса: я smachnakniga@gmail.com муж irom04@gmail.com
Деньги можно перечислять:
Перечисление наличных:
Пополнение карточного счета № 5457 0823 9002 1462 (через любой терминал)
Безналичные перечисления:
Одержувач: ПриватБанк
Найменування Банку: ПриватБанк
Номер рахунку: 29244825509100
МФО: 305299
ЄДРПОУ: 14360570
Призначення платежу: Поповнення карткового рахунку № 5457 0823 9002 1462 Романенко Юрій Володимирович 2968009410

Перешлите это письмо своим друзьям"
lesadko: (клоун)
Продовжую ділитись порадами та секретами про те, як можна подорожувати світом самостійно, і при цьому просто та приємно.

мої балачки про те, що і так всі знають, можна сміливо пропустити... )

Запроваджую новий тег "подорожуємо самостійно", під яким буду писати (вже трохи таких записів є) про знахідки в цьому напрямку.

Сьогодні розповім про відкриття нашого туристичного сезону - про аудіогіди. Мені так сподобалось, що аж розпирає, - так хочеться поділитись))

Що це таке? Про всі найвизначніші міста та пам'ятки, а також деякі найкрупніші музеї, галереї, собори в інтернеті є аудіогіди. З картами, схемами, в текстовому та аудіоформаті. Ми закачуємо (іноді безкоштовно, іноді за невеличкі гроші) те, що нас цікавить, переписуємо на телефон або айпод, який беремо в дорогу.

Роздруковуємо схеми та карти (текст необов'язково, а схеми обов'язково). Для міст купуємо гарну велику карту, переносимо на неї цифри зі схеми до аудіогіда. Це неодмінно треба зробити вдома (!). Ми от в Римі, коли весною подорожували, цього не зробили, мали зайвий клопіт відшукувати аудіофайли, що відповідають об'єктам-пам'яткам. До Флоренції ми вже підготувались нормально (див. фото), в результаті пізнавали її з приємністю, без метушні та мороки.

Взагалі, це геніально! Вам не потрібні дорогущі приватні екскурсоводи у містах та музеях, вам не потрібно читати товсті путівники та довгі описи пам'яток, коли ви перед ними стоїте, вам не потрібно купувати аудіогіди всередині. Все, що потрібно, це швидко знайти цифру на карті/схемі та відповідно у програвачі, стояти/сидіти/гуляти/розглядати та слухати. Кра-со-та!

Підготовка до подорожі:



посилання на аудіогіди та розповідь про улюблені путівники ховаю під кат... )

Дорогі мої гіди! Наостанок, хочу заспокоїти, що не краду ваш хліб, коли вчу людей користуватись іншими послугами. Таких неледачих, як ми, дуже мало серед армії туристів, яка зараз завоювала майже весь світ. Так що думаю, "на хліб, та ще й з маслом" вам вистачить - "пілітє, Шура, оні золотиє":))
lesadko: (тр.віньєтка)
Повернулися в суботу. В понеділок іду на роботу, і усвідомлюю, що забула ким працюю і над чим. І це всього за тиждень! Нормально?! Та ні. Я на таке диво, як повне перезавантаження, навіть і не сподівалась:)

Вперше пишу враження не через рік після подорожі, а буквально по теплому сліду. Хочеться все-все записати, щоб повертатись, перечитувати, приймати як ліки-антидепресанти під час напружених буднів. Запланувала написати перелік усіх побачених чудес з картинками в одному записі, а поки що тільки сухий технічний звіт з явками, паролями та цифрами.

планування, поради та коротенький звіт з цифрами... )

Ну і картинкО. Наші "лавочки" з мандрівки - улюблена фотосерія, яку знімаємо всюди, де нас носить:



Ну, Пізу, Флоренцію та море впізнати можна)), а остання внизу - це дах міланського Дуомо.
Постараюсь не затримуватись з фотозвітом, хоч ще жодної фотки на моніторі я не бачила :-)) - життя мчить кудись з шаленою швидкістю... Проте які дивовижні сни мені зараз сняться!:)
lesadko: (королева)
Росте в Києві на вулиці Ярославів Вал справжній канадський клен. Біля канадського консульства. Воно й логічно:))

Я помітила його ще в тому році, коли з подружкою гуляли улюбленою вулицею. При чому, коли я натрапила на нього вперше, він був абсолютно червоним! Уявить, величезне абсолютно червоне повне листя дерево! От такий феномен! На мене тоді аж стовбняк напав, коли я це побачила, чесслово.

В цьому році 21 жовтня на пік жовтого листя, звісно, я поспішила туди, до свого клена, маючи надію зафіксувати красу. Але! Тож був пік жовтого, а не червоного:-), і клен стояв такий собі трохи недозрілий до того класичного, у канадському розумінні, осіннього кольору, тим не менш, раз вже прийшла, то й нафотографувала.

А може воно й краще, коли різнокольорове:)) Принаймні, буде пам'ять. Думаю, саме зараз він стоїть такий, як треба, тобто - весь червоний. Це якщо листя не попадало від вітру, що був пару днів назад.

Прошу знайомитись - київський канадський клен:


+9 та історія про те, як ми знімали )

Отакої було нам з тим кленом :-))) Так що, хто захоче познімати, обережніше там. А то, я тут рекламу, то-сьо, а мені потім відповідай, що я фотографів терористів наслала на канадське консульство :-))
lesadko: (місто)
В минулу суботу випадково опинилась поряд з Михайлівською площею, де проходило завершення велопробігу Kyiv Tweed Run. Дуже колоритна подія, як на мене))

Назва ретро-свята походить від слова "твід" (Tweed) - це традиційна англійська вовняна костюмна тканина.

За умовами велопробігу учасники повинні бути одягнені у стилі английських леді та джентельменів 30-40 років, а саме: у твідові пальто, костюми, краватки, метелики, високі гольфи, кепі, хутро. І найголовніша умова - це ретро-велосипед. Як не дивно, в Києві знайшлося багато ентузіастів такої цікавої (і недешевої, треба сказати) справи.

Перший Tweed Run пройшов у Лондоні в 2009 році і дуже швидко став популярним не тільки в Англії, а в інших країнах. Весною 2012 цей заразливий колоритний захід відбувся і в Києві.

Тепер прийшла черга другого, осіннього, туру Київського "Твідового" велопробігу:


+10 )

Кому цікаво, за цим посиланням можна дізнатись про те, як ретельно готувались учасники, де і по чому роздобувались деталі вбрання та аксесуари.
lesadko: (весна)
Погоду на вихідні обіцяють класну, до того ж на 20-ті числа жовтня, як правило, припадає пік жовтого лістя. Звичайно ж, треба бігти на природу та насолоджуватись останніми теплими днями, бо потім вже буде мінус.



Два роки тому 20 жовтня було так:
монастир

Але й культурна програма на вихідні розкішна: анонси... )
Отже, приємних всім вихідних! Бережіть себе, бо віруси ходять, а хворіти немає коли - он скільки справ!:))
lesadko: (др.обід)
Розповім про новий музей популярної науки та техніки "Ескпериментаніум", що відкрився нещодавно в Києві.

Цікаві інтерактивні наукові музеї, де можна поекспериментувати з приладами, все помацати та на собі спробувати, є багато де в Європі. І ось нарешті і у нас в Україні є такий музей!

Ми навідались туди всією родиною і провели в ньому години три не менше - треба ж було все перепробувати, а іноді й по декілька разів :-) Малеча була в захваті. Та хіба тільки малеча? Ми всі були в захваті! :)

Поспішайте і ви туди, поки ще нічого не розтаскали, не поламали, поки є всі запчастини до всіх пристроїв (я ж наш народ знаю!). Ну і погода зараз стоїть якраз така, що не шкода провести в приміщенні декілька годин з користю та цікавістю.

Дуже детального звіту не буде, бо не було часу фотографувати - ми були дуже зайняті)) Декілька фото для демонстрації того, що цікаво там було всім: від трьох до ...адцяти років:))

Відділ електромагнетизму:


+20 )
Так, віддаю паролі та явки:
це сайт - http://www.experimentanium.com.ua/
це ціни - http://www.experimentanium.com.ua/museum/abons/
це адреса - http://www.experimentanium.com.ua/contacts/

Приємних вихідних!
lesadko: (розбійник)
Не везе нам з шенгенською мультивізою. Третій мультик в житті, і навіть не 3-місячний, як було попередні рази, а тільки на півтора місяці з кількістю днів перебування 12. Навіть до Нового року не дотягує... От що ті дурні італійці думали, коли таке проставляли нам в паспорти? Я вже не кажу, що омріяний річний, як і напіврічний, мультик знов помахав нам ручкою :-((

Вочевидь, італійське консульство - це не те консульство, що роздає мультики направо та наліво, хай їм грець. Нема щоб стимулювати таких, як ми, частоподорожуючих. Тьфу на них. Хай їм буде гірше - не полетимо наступного року в Італію. Шкода, звичайно ж. Вже два рейси улюбленого віззейра туди літає - в Мілан та Венецію.

Проте тепер ми мудріші, і я знаю всі тонкощі отримання принаймні італійського туристичного мультишенгену. Ех, знала б я їх тиждень тому...

детально для зацікавлених... )

Як мені набридло отримувати ті візи декілька разів на рік, хто б тільки знав. Хочу річний мультик, як ніколи.

До кого подаватись, порадьте, люди добрі! І так щоб без геморою документи готувати, і щоб на кордонах потім питань зайвих не було, наприклад, на пересадках у прискіпливих німців. Буду дуже вдячна за поради.
lesadko: (дама)
Після тижнів шаленого навантаження на роботі повертаюсь поступово до життя і до жж.

Гортаючи сьогодні безкінечну френдстрічку на протязі N годин (назбиралось майже за тиждень), я подумала: а навіщо мені стільки "мертвих душ" у друзях, якщо я за їхніми записами не бачу тих, хто мені дійсно цікавий?

Я й раніше дотримувалась деяких правил при додаванні френдів до свого кола, а тепер вирішила сформулювати ці правила, так би мовити, для ясності:

1) не френджу тисячників (тільки тих, кого сама вибрала), які френдять мене мовчки, - мені цікаво спілкуватись в жж, а не піднімати комусь рейтинг;
2) не люблю тих, хто не відповідає на коментарі - це не ввічливо;
3) не люблю тих, хто пише багато записів в день, або повторює свої записи одночасно в декількох спільнотах у той самий день (мова йде про тревел-спільноти, яких я вже залишила собі тільки дві саме через такі мигкотіння однакових записів) - ну навіщо ж так нав'язуватись?
4) не роблю перепостів сама (за дуууже рідким виключенням) і не люблю ті жж, де свого контенту майже немає, а перепостів багато - за тими перепостами не видно людину;
5) якщо френд дуже довго (часто від самого початку) не помічає, не читає, не коментує мої записи - це означає, що я йому не цікава, це зрозуміло, і можна не звертати на це увагу, але коли він теж стає мені нецікавим, то навіщо така дружба, якої в дійсності немає?
6) деякі тематичні журнали/спільноти з часом стають неактуальними для мене - життя плине, все міняється, міняємось ми, змінюються і наші преференції.

Веду я свій щоденник для себе та для спілкування з дійсно взаємними друзями. Рейтинги мені нецікаві. І хоч я не люблю слово "френдоцид", але саме його я сьогодні маю намір зробити. Нічого особистого, просто звичайне зачищення занадто роздутої френдстрічки.

Якщо когось виключила з друзів помилково, і ви маєте таки намір зі мною спілкуватись, - дайте знати, будь ласка, звичайно ж поверну.

P.S. Близьких друзів все це не стосується.
lesadko: (яблоки)
Грибний бум цього року зачепив і нас))

В принципі, ми - не грибники, і грибів збирати не вміємо. В неділю нас свати трохи підучили в своїх войківських лісах, і під катом результат. Але спочатку ми самі поїхали в березанські ліси, де крім мухоморів та поганок нічого і не назбирали:)

Проте потім... мммм! яка ж це радість - побачити в траві або під деревом гарненький справжній грибочок з червоною шляпкою та на твердій білій ніжці! Мені сподобалось, тож поїдемо ще))


P.S. Забула написати про головну грибну науку. Нарешті ми дізнались відповідь на суперечливе запитання: як треба зривати чи зрізати гриби? Досвідчені грибники роблять так: грибок обережно зривають (викручують з землі), потім чистять кінчик ніжки і кидають стружки в ямку, щоб підкормити грибницю, і ямку загортають.
lesadko: (ноти)
Як завжди відкрили свій театральний сезон у Київській філармонії разом з улюбленим диригентом М.Дядюрою.

Вже стає традицією, що я про це пишу. Перш за все, пишу собі для пам'яті, бо люблю повертатись та переслуховувати все, що вибирає для своїх концертів маестро, а по-друге, щоб розповісти-популяризувати це ім'я - Микола Дядюра - головний диригент Національної філармонії України.

Кожного разу я диву дивуюсь, ну як же нам з ним пощастило! Ну такі цікаві програми він уміє підбирати, ну такий гарний смак прививає київській публиці, що думаю, не кожне місто може похвалитись таким прекрасним головним диригентом!

На кожному концерті в програмі неодмінно присутнє щось таке знайоме-презнайоме аж до мурахів по спині, і обов'язково щось нове-пренове (принаймні для мене), що потім стає особистим відкриттям і переростає у ще більш улюбленіше, ніж оте знайоме-презнайоме.

На цей раз був вечір оперної музики з солістами Київської опери Тарасом Штондою та Суссаною Чахоян. Програма була ну дУже насиченою та цікавою, заютюбити тут все не зможу - тільки саме най-найцікавіше і тільки оркестрове, тож арій не буде (все-таки арії треба слухати в залі, а не на компі). Скажу тільки, що обидва солісти мені сподобались, і для себе вирішила, що йти на них в оперу можна сміливо - мій вибагливий смак на виконання вони не підведуть!

Перше відділення було присвячене європейській опері, і відкрив концерт Россіні казковою танцювальною музикою, неперевершеною за своєю мелодійністю.



Публіка в нашій філармонії поступово змінюється - такої кількості іноземців я раніше не помічала на концертах: німці, італійці, французи... А наших стає все менш, молоді майже не було... Треба казати, що зал був переповнений?

Хто захоче передивитись концерт по телебаченню, тих прошу на канал "Культура", - саме він знімав повну телеверсію концерту (перепитала навмисно, щоб знати).
lesadko: (дуенья)
:-))) Ні, я не навмисно, це збіг обставин, що через день я маю чим тішити свою улюблену спільноту [livejournal.com profile] kalen_dar та доводити, що придумані нею Маленькі свята на кожний день існують стопудово!
Сьогодні у нас свято День заглядання у вікна. Що буде завтра, можна дізнатись за посиланням.

Чи любите ви заглядати у вікна так, як я? :-) Хех, знаю, грішна, але ж це так цікаво!

І немає для цього кращого міста на Землі, ніж Амстердам!
Тільки там можна побачити у вікнах те, що на деяких фотках ми побачимо далі, тільки - тссс!


+10 )

За фото №5 я ледь не потрапила в халепу, - прийшлося кивати п'ятами:))
lesadko: (віньєтка)
В моїй улюбленій спільноті [livejournal.com profile] kalen_dar (інша назва: [livejournal.com profile] kalen_dar) сьогодні - День різнокольрових букетів.

Кожного Божого дня вони призначають якесь свято, - я їх обожнюю. Іноді для ранкової посмішки вистачає просто прочитати назву свята) Народ потім цілий день у спільноті розвиває тему. А у мене не завжди є час та відповідний контент, проте сьогодні є і те, і друге! Ось я і відмітилась там своїми фотками.

І якщо раніше я не дублювала свої записи в спільноті сюди, то сьогодні вирішила, а чому б ні? Отже, вуаля voilà! - впускаю свято і до себе на сторінку (дарма, що залишилось тут того свята аж на пару годин):


Парк Кьокенхоф (Нідерланди), найкращий парк квітів всіх часів і народів,
продемонстрував у тому році ось такі величезні шикарні букети:


+3 )
lesadko: (Garcia Lorca)
Якось несподівано на мене подіяли сеанси масажу цього літа. Я відчула після них шалене бажання внутрішньо самовдосконалитись. Ну, ясно: "в здоровому тілі - здоровий дух"(с))

І як тільки я це усвідомила, відразу - бах! і трапляється мені на очі така книжечка: "The Artist's Way", Julia Cameron. Ну, ясно: "Коли учень готовий - приходить вчитель"(с))

Чи стане мій шлях шляхом художника, що у більш широкому сенсі означає "митця", "творця"? Дуже на це сподіваюсь. Щоправда, з моїм напруженним робочим графіком поки що я рухаюсь по книжці дуже повільно (вже місяць сиджу на завданнях першого тижня): я ж все роблю докладно! іноді так докладно, що сама себе за це ненавиджу. Проте, тут я вирішила не підганяти: як іде, так хай і йде.

Маю перші досягнення та невдачі. Ще не вирішила чи писати сюди (якось не дуже я люблю писати записи під замком), чи продовжувати сповідатись РС (ранковим сторінкам). Побачимо...

Принаймні запишу сюди хоч один свій висновок, щоб не загубити його серед паперів: "Коли починаєш жити напруженим внутрішнім життям, то стає байдуже в яких зовнішніх обставинах ти живеш: в якій країні, місті, дворі, будинку, і який стан мають ці обставини. Про квартиру я так сказати не можу, бо мій внутрішній естет все-таки вимагає, щоб око мало на чомусь відпочивати. А от все інше стає пофіг, зокрема, політика. Навіть, не так: найперше, що стає пофіг, - це політика."

І ще одна дивина зі мною сталася: я раптом почала отримувати задоволення від нудної роботи на немилій роботі. Оце диво - так диво! Ну добре, поки на цьому зупинимось з висновками, а то ще наврочу (тьфу-тьфу-тьфу!)

А, і ще запишу собі, щоб мати під рукою, корисне посилання, яке дуже вчасно (знову! що ж це робиться?!) трапилось мені на очі: 15 способов играючи развивать творческие способности

*З надією* Може хто з моїх френдів теж цим хворієрозважається, то озивайтесь - разом по дорозі йти веселіше:)
lesadko: (казкарка)
Шедевральна відпустка у Литві:

Санаторій "Егле" - Друскінінкай - Дзукія



А зараз, малята, розповім я вам казочку про ЕГЛЕ - КОРОЛЕВУ ВУЖІВ.
* * *
Колись давно-давно жили собі дід та баба. Мали вони дванадцять синів і три дочки. Найменшу з них звали Егле (Ялина).
Якось улітку три сестри пішли купатися. Викупались, вийшли вони на берег і стали одягатися. Дивиться найменша сестра — аж у рукав її сорочки вуж заліз. Що робити?
ходімо, дітки, читати далі казочку під кат, щоб не заважати поважним зайнятим людям гортати френдстрічку... )
І повелися з тієї пори на землі ялина, дуб, ясен, береза і осика. Зажуреною вдовою схиляє ялина своє гілля додолу. Тільки-но війне найтихіший вітер - тремтить, мов від страху, у осики дрібне листячко. А у дуба, клена та берези стволи міцні, як серце вірної людини. А чому то так, тільки той знає, хто чув від дідів-прадідів про бідну Егле та її дітей.
* * *
Я знала цю історію ще з дитинства, забула тільки трохи. І почула її знову під час подорожі лісовою Дзукією - краєм на півдні Литви, що розкинув свої казкові ліси та озера навколо Друскінінкая.

Розповідали нам її в незвичайному парку, про який чує кожний, хто приїжджає в Друскінінкай, - в парку дерев'яної скульптури А.Чеснуліса, біля величезного панно, де вирізьблені герої казки про Егле та Жільвінаса - дуб, ясень, ялина, береза та осика:



Ну що, дітки, сподобалась вам моя казочка? А розповідь про надзвичайний край, що зветься таким гарним словом Дзукія? Можливо, хтось чув іншу назву - Даунава? Але то було колись, тепер лісовий південний схід Литви називають не інакше, як Дзукія. Від слово "дзукати" - така говірка у добрих та привітних мешканців краю.

Ну, дякую за увагу, на сьогодні - все!
Ой, не так: тут і казочці - кінець, а хто слухав читав все від самого початку до кінця - мо-ло-дець! :))

Наступного разу розповім про Тракайський замок та фестиваль середньовіччя, що проходить там в серпні...

Profile

lesadko: (Default)
lesadko

February 2013

S M T W T F S
      12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 21st, 2017 09:21 pm
Powered by Dreamwidth Studios